Субсидії на банківські рахунки проти фінансової освіти
Хоча іноді стандарти досліджень в економіці можуть бути надзвичайно високими, мене надихають багато цікавих досліджень колег у цій дисципліні. Нещодавно я натрапив на статтю авторів Шона Коула, Томаса Семпсона та Білала Зії, (Cole та ін. 2011) використовує рандомізоване контрольоване дослідження для вивчення впливу фінансової освіти та субсидії на банківський рахунок у поєднанні. Це викликало мій інтерес. Звісно, було б зручно, якби фінансова освіта була найкращим і єдиним рішенням для підвищення фінансової інклюзії, але моя підготовка та критичне мислення показують, що це ніколи не може бути правдою. У цьому випадку це була стара стаття, проте мене захоплює те, що інші автори економічної літератури розглядають складні питання, пов'язані з фінансовою грамотністю. Що вони виявили? І які були обмеження та додаткові питання, пов'язані з їхніми висновками?
Автори досліджували індонезійський контекст, що охоплював 3 360 домогосподарств у 112 селах між липнем і груднем 2007 року, а також індійську вибірку, взяту поблизу Ахмедабада, Гуджарат. Одна група взагалі не отримала втручання (контроль), одна група отримала пропозиції щодо субсидованих банківських рахунків (лікування 1), одна група отримала базову фінансову освіту (лікування 2), а одна група отримала як пропозиції субсидованих банківських рахунків, так і базову фінансову освіту (лікування 3). Автори мали намір оцінити, наскільки ймовірно, що учасники матимуть банківський рахунок після отримання одного з процедур.
Автори виявили, що фінансова грамотність низька в Індонезії, де близько 52% питань стандартного тесту на фінансову грамотність отримують правильні відповіді. В Індії люди правильно відповіли лише на 34% питань з фінансової грамотності. Важко отримати подібні дані з того періоду зі Сполучених Штатів, але найпорівняльніші дані, які мені вдалося знайти, походять із звіту Financial Literacy Around the World, де США оцінюють 57% фінансово грамотних осіб, Індонезію — 32% населення — фінансово грамотні, а Індію — 24% населення фінансово грамотними (Klapper та ін. 2015).
Короткострокові наслідки
Зосереджуючись на самому дослідженні, автори виявили, що особи, яким пропонують стимул у розмірі 125 000 рупій, збільшили використання банківських рахунків приблизно на 13,7% в Індії, тоді як в Індонезії субсидія у розмірі 14 доларів США мала подібний ефект. Лише фінансова освіта суттєво не збільшила частку осіб, які відкрили офіційний банківський рахунок.
Довгострокові наслідки
Автори виявили, що банківські рахунки залишаються нестабільними протягом дворічного періоду контролю, тобто деякі особи, які отримували вищі початкові субсидії, продовжували користуватися формальними банківськими послугами. Однак інші особи, люди з низькою фінансовою грамотністю, могли відкривати банківські рахунки просто для отримання субсидії, а потім ніколи ними не користуватися, а потім закривати свої банківські рахунки.
По суті, я не впевнений, що погоджуюся з твердженою авторами твердження, що фінансова освіта має бути інструментом для розширення «глибини та широти фінансової системи». Я вважаю, що фінансова освіта, якщо дивитися на це з точки зору банку, є інструментом, який допомагає мотивувати більш відповідальне використання грошей і кредитів, що, у свою чергу, призведе до кращих результатів як для окремої людини, так і для банку. Я вважаю це виграшною ситуацією, і вважаю, що автори обережно не применшують фінансову освіту загалом.
Можливо, найпомітніший момент у статті, принаймні для мене, виникає, коли автори кажуть: «цей результат має важливі наслідки для бажаності субсидій як інструменту розширення фінансового доступу: лише фінансові стимули можуть бути недостатніми, щоб залучити необізнані домогосподарства до фінансової системи, оскільки ці домогосподарства можуть просто претендувати на їхні стимули, не користуючись ними фактично». Це справді важливий момент і, можливо, тема для іншого разу, це узгоджується з відомою «Критикою Лукаса», де лауреат Нобелівської премії Роберт Лукас висловив необхідність враховувати стратегічну поведінку і перспективу людей у наші економічні моделі та емпіричні оцінки.
З економічної точки зору надзвичайно важливо досліджувати такі питання, щоб спробувати оцінити переваги субсидій і фінансової освіти. Частиною нашого способу роботи в Dollar Scholars є моніторинг, перегляд, аналіз і синтез академічної літератури з фінансової освіти, щоб краще надавати послуги нашим бенефіціарам і пропонувати більш економічні та економічні рішення для підвищення фінансової грамотності.
Важливо, що автори називають фінансову освіту відносно дорогою. Для нас, у Dollar Scholars, я не впевнений, що їхня вартість у 17 доларів США на навчання фінансовій грамотності з особи здається розумною. Адже ми економісти, і наша робота — ефективно функціонувати та працювати в умовах дуже обмежених ресурсів. Якщо вже на те пішло, економісти повинні знати, що гроші та фінансування не ростуть на деревах!
Джерела
- Cole, Shawn, Thomas Sampson, and Bilal Zia. 2011. “Prices or knowledge? What drives demand for financial services in emerging markets?” The journal of finance 66 (6): 1933–1967.
- Klapper, Leora, Annamaria Lusardi, and Peter van Oudheusden. 2015. Financial Literacy Around the World: Insights from the Standard & Poor’s Ratings Services Global Financial Literacy Survey. Standard & Poor’s Ratings Services. https://gflec.org/wp-content/uploads/2015/11/Finlit_paper_16_F2_singles.pdf.